Як Південна Корея стала багатою країною?

Це набережна міста Сеул, Південна Корея, в 1961 році.

А це зліва – генерал Пак Чон Хі, що зробив в цьому році державний переворот.
Вихідні дані – абсолютно злиденна країна, яка живе на безкоштовні подачки.

ВВП на душу населення в 1960-1961 – 78-80 доларів на рік. Самий натуральний голод.

Ось сам рецепт:

1. Беремо лідера, на якому проби ставити ніде – у минулому і японський колабораціоніст, і затятий комуніст, і лютий антикомуніст, що здав рідного брата, і потім диктатор без гальм. Одних смертних вироків півтори офіційних і фіг знає скільки обіцяних.

Потрібен такий собі мачо з військових і / або розвідки.

2. Переводимо економіку на військово-державне регулювання. До біса імпортозаміщення 1950-х, держпідтримка тільки тим, хто працює на НЕ-сировинний експорт (власне все сировину і промисловість залишилася на півночі).

Обіцянки преференцій для внутрішнього ринку виробників продовольства, «врятуємо вимираючі села!». А по факту – негласне стимулювання відтоку пейзан в міста, мета – індустріалізація.

Як вижити у світі без Інтернету? Правила та поради що робити.

3. Державний капіталізм доводимо до абсолюту. За максимум всюди рулять держкорпорації – від транспорту і енергетики до банківської сфери і навіть сільського господарства.

4. Приватний бізнес перекладається строго на великі сімейні клани – чеболі. Сім-вісім великих (Самсунг, ЛГ, Дайвоо і т.д.) випускають досі 50-80 відсотків ВВП, всього чого завгодно, від кораблів до серветок. Разом з тим чеболі отгоняются від політичних та гос.органов аж до примусового акціонування під пістолетом заглянули в політику або держуправління.

5. Державні! гарантії всіх інвестицій у приватний сектор із звільненням від податку на декілька років.

6. Окрім нового технічної освіти – найсильніше патріотичне. Національний дух, мінчжок чонсін, досі є стимулом для корейського працівника, який хоча попою відчуває, що зарплата могла б бути значно більше, але в ім’я національної ідеї можна і потерпіти.

7. Ну і зрозуміло – тиснути всі протести та інші ліберально-демократичні гидоти. У корейського народу сильні духовні скріпи, традиційні сімейні цінності і безмірну повагу до держави і лідеру.

Це та ж річка зараз