У світі не існує ідеальних пар з ідеальними відносинами. У кожній родині присутні розбіжності, конфліктні ситуації, які й призводять до сварок в сім’ї. Варто відзначити, що сварки вважаються досить нормальним явищем. Всі ми різні люди і бачимо навколишній світ зі своєї точки зору, яка іноді не збігається з чужою. Це таке собі розвиток сімейних відносин. Спори повинні проходити, їх потрібно обговорювати, тоді в обговоренні можна знайти вихід або за допомогою компромісу прийти до спільної думки. Але не в якому разі не можна уникати або відкладати невирішені питання, це створює емоційний сімейне ставлення, яке, зрештою, призведе до сварки.
З появою маленької дитини батькам варто трохи контролювати свої емоції, різкість і гучність виразів, особливо в його присутності. Дитяча психіка дуже нестійка, вразлива і легко схильна порушенню. В незалежності від віку дитини, він дуже тривожно відноситься до таких з’ясувань стосунків між батьками. Навіть найменші діти, які, здавалося б, не розуміють ще нічого, але при зміні інтонації вимови, підвищення тону і недоброзичливого виразу обличчя можуть реагувати плачем і страхом, при крику можуть навіть здригатися. Тому це дає ще один привід задуматися про присутність дитини при сварках і розбіжності.
До чого призводять батьківські сварки?
Часті сварки підривають у дитини почуття надійності і захищеності в сім’ї, він стає більш замкнутим, неконтактним. Йому можуть снитися кошмари. Дитина втрачає впевненість у собі, стає нерішучим і нездатним оцінювати свої сильні сторони. Він навіть може сприймати себе причиною батьківських сварок.
Такі з’ясування відносин можуть відбитися і на фізичному здоров’ї дитини. Можуть спостерігатися невротичні розлади (нервовий тик, розлад уваги чи сну, нічний діурез, поява страху).
Батьки для дитини з перших днів є авторитетами, вони слідом за ними повторюють їх повадки, слова і вислови, немов «губка» вбирає все не розділяючи на хороше і погане. Тому не даремно існує фраза «потрібно виховувати не дитину, а себе, адже він все одно буде схожий на вас». Дивлячись на поведінки батьків, дитина формує модель відносин. Починаючи з дитячого саду, він може проявляти агресію, ворожість і озлобленість до сторонніх. І в подальшому житті вже буде важко завести друзів, розуміти одноліток і навчитися любити.
Поради для батьків:
Щоб психіка дитини не була порушена, з самих перших днів його життя батькам потрібно ставити малюка на перше місце. Від вас залежить, яким буде ваша дитина. Якщо навіть ваше чадо ненароком стало свідком сварки, обоє батьків повинні постаратися взяти себе в руки, знизити струм, агресію. І після дитина повинна бачити ваше примирення.
Краще спірні питання вирішувати наодинці. Але якщо дитина все ж цікавиться ситуацією, не варто заперечувати конфлікт. Для дітей краще спостерігати за розвитком ситуації і її вирішення. Головне, щоб у такому випадку все проходило розумно.