Грузія – це країна для гурманів. Але не шукайте там вишукувань у вигляді оленятіни, осетрини і трюфелів. Це місце для тих, хто любить просту, але дуже смачну їжу. Хінкалі, чахобілі, хачапурі, Кубдарі, мчаді, намцхварі… Дуже багато труднопроизносимих назв. але за ними ховаються кулінарні шедври. Я все більше переконуюся, що мені чим простіше їжа, тим краще. Не треба кисло-солодких соусів і особливих збочень. Шматок сиру, коржик і шашличок мене цілком влаштують)) Ще в Вірменії я полюбив просту їжу, в Грузії ж ця любов закріпилася. Давно я не їв такої кількості хачапурі! От тільки там його вміють готувати, все що продають у ларьках міст – жалюгідна пародія!

10 головних кулінарних порад, які необхідно знати.

1. Якось вранці після підйому господиня нашого гест-хаузу, Таміла, вийшла на вулиці з підносом теста.Сам гест-хауз – це джерело сюжетів, навіть виходити нікуди не треба, щоб відзняти трохи жанрових фото;

2. Грузинський хліб – по суті своїй коржик – вода, борошно та сіль. І запах димку. Неймовірно ароматна штука. Його треба їсти обов’язково гарячим, з хрусткою скоринкою. Власне однією коржем можна смачно пообідати, ще й залишиться;

3. Таміла готувала тісто прямо на вулиці біля старої грубки. На таці лежать заготовки для декількох коржів, хачапурі і Кубдарі – коржі з рубаним, як грузини говорять “Биком” – телятиною;

4. Головний інструмент випікання хліба – пічка. Чимось схожа на буржуйку, але з широкою плоскою основи. Дрова горять збоку, а не по всій площині – теж незвичайно. Спочатку грубку трохи гріють, тісто кладуть на гарячу поверхню. Там коржик трохи пропікається, після чого її перекладають всередину. Система все ж дивна, хліб з таким розташуванням вогню в грубці стає більше присмажені з одного боку;

5. Ну от самі бачите. Але все одно він просто неймовірно смачний і повітряний… Півцарства за таку корж і шматок сулугуні зараз! Або келих цінанделі…;

6. Перевірка на готовність. Справа відбувалася перед сніданком, і я, відверто кажучи, виходив слиною від ароматів свіжої випічки. Взагалі, по місту неможливо було ходити – з усіх вікон і дверей розносилися такі запахи, перманентний голод просто зжирав зсередини;

7. А ось підійшла черга хачапурі, навряд чи хтось не знає, що це таке, але все одно повторю – це корж з сиром всередині. Сир додають різного ступеня солоності, та й коржі прожарюють по-різному, від хрусткої скоринки до пухнастого тесту. Таміла робила хачапурі за своєю технологією – вона знімала шматочок тіста зверху, що робило його схожим на ватрушку. Сказала, що так краще сир пропікається

8. А ось і готовий хачапурі. Були ще й Кубдарі – лепеха з м’ясом, але я вже не пам’ятаю, лежав у голодному непритомності …