Був випадок. В горах Сергій серйозно пошкодив палець на правій руці, а лікарів і потрібних ліків поруч не виявилося. Час було втрачено, зараження призвело до найсильнішого запаленню і нагноєння рани. Коли він через кілька днів повернувся в місто, довелося лягти в лікарню. Але запізніле лікування не допомагало, починалася гангрена. Консиліум лікарів прийшов до одностайної думки: врятувати руку може тільки ампутація пальця. Цей вердикт кинув Сергія – професійного музиканта – в розпач: це був би крах всієї його кар’єри!
Напередодні операції він поскаржився на свою долю літній жінці, прогулюватися по двору лікарні. Дізнавшись про нещастя, та заспокоїла: «Не бери в голову, синку! Підемо, я дещо тобі покажу». Вона підвела його до сосни, яка росла неподалік, і вказала на вже застиглий потік смоли. «Живиця – ось що тобі потрібно! Треба докласти її до рани. Можна рідку, а можна і цю – тверду: розтовкти в порошок і присипати хворе місце».
Сказано – зроблено… А на ранок – о диво! – Запалення спало настільки, що здивовані лікарі вирішили з ампутацією почекати і ще раз ретельно почистити гнійну рану. В результаті на наступний день запалення спалахнуло з новою силою. З’явилися було сумніви відпали: тільки ампутація! І тоді Сергій, уже повірив у чудодійну силу живиці, просто втік з лікарні. Через тиждень самодіяльного лікування соснової смолою він повернувся до лікарів. Ті не повірили своїм очам: безнадійна рана повністю очистилася, підсохла і почала затягуватися новою шкірою…
Дізнайтесь про рослин, які позбавлять від зимових застуд.
Цікаво також спогад воєнних років: «Під час війни у нас в медсанбаті часто не вистачало навіть елементарних ліків. Навіть уявити собі неможливо, скільки поранених ми врятували цієї живицею! Не тільки рани обробляли нею, але й давали жувати соснову смолу. А ще «вітамінний чай» готували. Кип’ятили в котлах хвою і цим цілющим відваром не тільки поїли бідолах, а й промивали рани, просочували бинти».
Від живичного порошку або пластиру з густою, в’язкою живицею будь ранка заживає буквально за лічені години. При ангіні досить покласти в рот шматочок живиці і смоктати або жувати, як жувальну гумку. Один-два дні, і про ангіні можна забути. А ще «живичная» слина лікує ясна, а потрапивши в шлунок, дуже добре затягує внутрішні виразки…
Довга добра пам’ять
Живиця, ця сочилася з пошкодженого хвойного дерева смола (по-науковому – терпентін), за зовнішнім виглядом нагадує свіжий бджолиний мед. В’язка і надзвичайно липка живиця абсолютно не розчиняється у воді, зате добре розчиняється звичайним рослинним маслом. Забруднені смолою руки або інструменти досить просто протерти маслом, а потім обмити водою з милом.
Живицею її на Україні прозвали недарма. Пошкоджені хвойні дерева – кедри, сосни, ялини, модрини, ялиці – за допомогою цього липкого соку заліковують, загоюють свої рани, оберігаючи деревину від проникнення короїдів, грибів та інших шкідливих впливів.
Цілющі властивості живиці відомі людству багато тисячоліть – як мінімум з часів Стародавнього Єгипту. Протягом багатьох століть вона широко застосовувалася для компресів і припарок, при кровотечах, для лікування ран і самих різних недуг. Це і легеневі захворювання, і ревматизм, порушення травлення, сечостатеві інфекції, опіки, виразки, різноманітні шкірні захворювання та ін. У ХVI столітті живицю широко застосовували для лікування чуми, тому пари скипидару (а він виготовляється з живиці) мають бактерицидну дію. Жителі України сторіччями використовували живицю для знеболення та швидкого загоєння ран, для лікування гнійників, фурункулів, виразок, опіків, порізів, укусів змій. При переломах живицею змащували місце травми, і кістка швидше зросталася. Кедрової живицею в Україні лікували зубний біль, прикладаючи її до зуба і яснах. Українські знахарі знали, як використовувати живицю для лікування більма і катаракти, для лікування раку, виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, для зміцнення нервової системи.