Працювати «на дядю», безумовно, зручно, проте варто усвідомлювати, що цей самий «дядя», роботодавець тобто, платить вам гроші не заради благодійності, а щоб мати ще більше прибутку. Крім того, завжди існують, так звані, безпосередні керівники, які так само є найманими працівниками, але дуже хочуть прислужитися роботодавцю і можуть проявляти власну ініціативу.
Не будемо зараз розбиратися, що може стати причиною відмови роботодавця від ваших послуг, хоча таких причин досить багато – починаючи з того, що ви реально не справляєтеся з роботою і закінчуючи особистою неприязню безпосередній керівниці або її бажанням вислужитися. Не надто подобається роботодавцю платити гроші тим, хто сидів у декретній відпустці, виховують маленьких хворіючих дітей і т.д. Особливо активно звільнення відбуваються в періоди фінансових криз, один з яких відбувається в нашій країні саме зараз.
Тим не менш, звільнити співробітника не завжди легко або вигідно для роботодавця, а іноді й просто не можливо за законом. У такому випадку існують відпрацьовані методи примусу співробітника написати заяву «за власним бажанням». Отже, задуматися варто, якщо на роботі ви стали помічати деякі або всі з цих явищ:
1. Досі виконання вашої роботи влаштовувало всіх. Принаймні, особливих зауважень не було, всі питання вирішувалися в робочому порядку. Проте останнім часом вашу діяльність стали калькулювати, вимагати звіти, висловлювати невдоволення тим, що раніше всіх влаштовувало.
2. Раптово починається дисциплінарний контроль – перевіряють час приходу на роботу і відходу з роботи, час, проведений поза офісом в обідню перерву, кількість випитої кави, розмов з колегами і т.д.
3. У вимогах і претензіях керівництва перестає проглядатися логіка, створюється відчуття, що цікавить не ефективність і результативність, а якісь зовсім інші фактори роботи. У цей момент вже повинна включитися інтуїція – від вас домагаються чого те, що ніяк не пов’язано з якістю та ефективністю вашої роботи.
4. У період масових скорочень раптом починають шукати нового співробітника, який буде «працювати з вами» або помічника вам. Причому, на значно меншу ніж у вас зарплату. Знайшовши таку людину вас зобов’язують навчити його всьому, що ви робите. Знайте, таким чином роботодавець планує замінити вас на більш дешевого (що цілком реально в умовах безробіття) і більш поступливого співробітника.
5. Якщо ви досі не зрозуміли, що пора сказати «хазяїну» спасибі і покірливо віддалитися, не створюючи йому проблем, вам почнуть збільшувати норми, давати безглузді завдання, застосовувати штрафні санкції і знижувати зарплату. Загалом – створювати настільки принизливі умови, що ви все одно підете.
Що ж, така доля найманих працівників. Можливі варіанти – якщо здібності дозволяють, почніть власну справу (правда, це вимагає значних фінансових вкладень), спробуйте працювати фрілансером, шукайте нову роботу, нарешті. Кожне наступне звільнення варто розглядати як перехідний вік людини, а значить – шанс почати нове життя.
Автор: Ірина Сігал