А навіщо, до речі? Навіщо відучувати дитини брехати? Навіщо вам це треба?

Передбачаю обурену реакцію читачів-батьків: «Я не хочу ростити брехунець! Мій дитина не стане брехуном, чи не буде нечесним людиною! Моя дитина не повинен брехати!».

Ну навіщо ж так відразу переходити до крайнощів. Дитяча брехня у віці 2-6 років абсолютно не означає, що з вашого чада виросте розважливий негідник, який буде вимагати у стареньких пенсію, щоб програти її в карти. Розумію, що ваш рідний малюк, що говорить неправду в обличчя вам, найближчим людям, представляється вкрай неприємним видовищем, і хочеться припинити неправильну поведінку дитини швидше, та з гарантією. Але стривайте, добре? Вислухайте.

Так ось: чим маленька дитина (віком від 2 до 6 років) краще і яскравіше вигадує, тим він буде успішніше в житті. Канадські вчені провели дослідження за участю 1200 дітей у віці від 2 до 16 років, в якому з’ясували, що існує тісний зв’язок між кількістю і якістю дитячої брехні, а також між загальним когнітивним розвитком (тобто, розвитком пізнавальної функції). Чим яскравіше і хитромудрі буде брехати дитина, тим він більш розвинена інтелектуально, тим краще вчиться і тим вище його шанси на життєвий успіх.

Справді, дитячі психологи знають, що дитина не бреше – просто для маленької дитини немає особливої ​​різниці між подіями реально існуючими і тими, що відбулися в його уяві. Коли ми говоримо про малюка, що «він перестав вірити в Діда Мороза», тим самим даємо зрозуміти – він виріс, і чарівні казки більше не здаються йому реальністю. А для самих маленьких дітей це ще так, для них не дуже зрозуміло, на що засмутилася мама, коли дитина сказав, що вазу впустила кішка. Ну я ж кажу мамі: Мурка як стрибне! Перекинулася у повітрі три рази, як у цирку! Пробігла по стелі! Так, і вазу впустила, поки скакала тут.

Як люди маскують брехню?

Звичайно ж, у дитини абсолютно не було мети брехати! Коли ж батьки, обурені і ображені «брехливістю дитини», дають йому зрозуміти, що так робити не треба і брехати негарно, малюк просто втрачається. Для нього поки немає особливої ​​різниці між фантазією і реальністю. Тому на вимогу «більше не брехати» дитина реагує придушенням ВСІХ пізнавальних та творчих здібностей. Він же ще маленький, і відфільтрувати «так думай, а ось так не думай» – не може.

Так що потрібно бути дуже обачним у вихованні правдивості у дітей: ті, хто в дитинстві багато складав і фантазував, виростають творчими, успішними і більш щасливими, ніж ті, кого, «привчаючи до чесності», «забороняючи брехати», примусили придушити всі креативні сторони особистості.

Загалом, поки маленький – нехай поки складає. Ще встигнете з ним поговорити про чесність. Підлітковий вік – самий для цього час. А крихті-дошкільнику поки з глобальними поняттями «брехні» і «правди» просто не впоратися…