Привід для розставання шукається в тому випадку, якщо вже присутня намір розлучитися. У взаєминах наступила така пора, коли людина вирішує вийти з них. Але, в силу обумовленості, він не знає, як вийти з відносин, причому, бажаючи зберегти своє обличчя в очах іншої людини. І тоді він починає шукати привід для розставання.

Якщо людиною шукається привід для розставання, то будь-який момент взаємин може послужити для нього приводом розлучитися. При цьому людина напружений, підозріливий, закритий, насторожений, побоюючись викриття.

І рано чи пізно їм створюється така конфліктна ситуація, яка дозволяє йому вимовити виношену фразу про те, що потрібно розлучитися, ніби цей момент послужив приводом.

Жоден момент взаємин не є приводом для розставання. Приводом служить сам намір розлучитися. Але неправомочність вирішувати власне життя згідно собі, породжує закритість і страх перед іншою людиною, і той, хто бажає розлучитися, підходить до розставання поступово, звикаючи до цієї думки, готуючи себе. І цей момент настає тоді, коли людина вже підготовлений до нього психологічно самим собою.

Коли ж він, таким чином, готується, іншої людини він тримає в напрузі, піддаючи нападкам в явній або завуальованій формі, щоб обгрунтувати зрештою свої слова про необхідність розлучитися.

Не маючи розуміння цінності власного життя і життя іншої людини неможливо говорити, відкрито, ясно, безпосередньо, зберігаючи гідність і його і своє. Отчого залишаються і душевні рани, і біль по відношенню один до одного. Бажання знайти привід для розставання залишає в іншій людині почуття обманутості і гіркоти, тому що, по суті, йому пред’являється вина за що не склалися стосунки.

В результаті подібних розставань чоловік або жінка може пронести через життя підсвідоме почуття недовіри до протилежної статі, яке буде фарбувати його подальші взаємини.