Ви засиджуєтеся допізна на роботі, трудіться цілий день, не піднімаючи голови, а якщо не встигаєте переробити все – витрачаєте на службу і вихідні. Ви щиро вважаєте, що трудоголізм – вища доблесть? Дозвольте з вами не погодитися!
Мало не з народження нам вселяють, що лінь – це погано, а працьовитість – це добре. Що людину цінують за його прагнення працювати краще і більше, що ледарям не місце в нашому суспільстві. А успіху можна досягти тільки каторжною працею… От і виходить, що подорослішавши, ми беремося тягнути лямку, щосили доводячи оточуючим, та й самій собі, що ми гідні поваги і любові. Часто в прагненні здобути славу хорошим працівником ми не залишаємо собі часу для спілкування з близькими та друзями, а через якийсь час сумно констатуємо власну самотність.
Чому саме ви стали трудоголіком? І йде це на користь вам?
Важка спадковість
Якщо у вашій сім’ї було прийнято пишатися тим, що папа добу пропадає на службі, а мама не сидить без діла жодної хвилинки, то напевно ви ввібрали батьківські установки і відчуваєте свого роду сором, якщо вирішуєте піти у відпустку або провалятися в неділю в ліжку цілий день.
Основні життєві установки у людини формуються у віці до 5 років, тому немає нічого дивного в тому, що ви свято вірите в правило: «Тільки тяжка праця принесе щастя». Правда, іноді вам в голову закрадається крамольна думка: як так виходить, що пропахавши енну кількість років, я все одно не маю ні дзвінкої монети в гаманці, ні високого статусу? Але ви тут же себе заспокоюєте: просто треба працювати ще більше!
З любові до мистецтва
Ви так захоплені вашою роботою, що можете не їсти, не пити, не спати. Можна сказати, що вам пощастило: ви знайшли справу собі до душі і тепер присвячуєте йому всю себе. Якщо є вибір: провести час з сім’єю або на роботі, ви, не замислюючись, вибираєте другий варіант, адже тільки займаючись своєю професією, ви відчуваєте себе по-справжньому щасливою і реалізованою.
З’їдає страхом
Навколо – скорочення, звільнення, зниження зарплат. Раптом це торкнеться і вас?! А адже у вас – сім’я, яку треба годувати! І ви приймаєте рішення працювати до знемоги, аби показати своєму роботодавцю, що ви – незамінний співробітник, від якого не можна відмовлятися. Ви постійно боїтеся: що шеф зробить зауваження, що ви допустите помилку, що раптово, без всяких пояснень, опинитеся без роботи. Цей страх змушує вас працювати все більше і більше, ви начебто хочете запевнити себе, що тільки ваша працьовитість є панацеєю від безробіття.
В силу обставин
Так вже вийшло: ви працюєте в компанії, де хорошим тоном вважається робота по вихідних і вечорами, понад норму. Начальство вітає «пересиджування» на робочому місці і ставить у приклад тих співробітників, які живуть тільки роботою. Ймовірно, для справи це і добре, але чи добре це для вас? Можливо, у вас в родині час від часу виникають сварки через те, що ви практично живете на роботі. Але піти проти течії і заявити про те, що у вас строго нормований робочий день, ви боїтеся: раптом начальство це сприйме як акт непокори?
Бігом від проблем
В вашому особистому житті повно проблем: неполадки з чоловіком, син-двієчник, складні відносини з батьками. В принципі, варто було б якось налагодити спільну мову з чоловіком і зайнятися вихованням сина, але ви все відкладаєте на потім, придумавши собі зручну відмовку: у вас багато роботи! Така втеча від проблем, можливо, зробить вас кращим працівником і принесе кар’єрні успіхи, але навряд чи збереже сім’ю.
5 питань, які варто собі задати:
– Чи отримую я задоволення від результату своєї праці, або мені приносить задоволення тільки його процес?
– Що залишиться в моєму житті, якщо я раптово втрачу роботи? Чи буде вона наповнена змістом?
– Яка діяльність крім роботи приносить мені задоволення? Це може бути хобі, домашні справи і т.д.
– Чи є у мене знайомі, з якими я не пов’язана професійними інтересами? Як часто я з ними зустрічаюся?
– Чим би я займалася, якби у мене не було необхідності заробляти гроші?