1. Розумні люди кажуть, що нас дратує в людях те, що властиво нам самим. А точніше те, що ми не хочемо в собі приймати і визнавати. Тих рис характеру, яких у нас немає, в іншій людині можемо просто не помітити, або поставимося до них байдуже.
2. Люди не виправдовують наші сподівання. Чим ближче нам людина, що більш “своїм” ми його вважаємо, тим більше від нього вимагаємо. Але у нього свої цілі і устремління і він не повинен, та й не може зробити нас щасливими.
3. Нас часто дратують чужі успіхи. Це відбувається тому, що ми порівнюємо свої слабкі сторони з сильними сторонами інших людей. Цьому нас вчили батьки, вчителі, та все наше суспільство, в якому заохочується змагання, яке нетерпимо до помилок, яке плювати хотіло на індивідуальність і особисті схильності людини.
4. Ми з головою занурені в матеріальність, вважаємо цінними матеріальні речі, ті, за які віддаємо гроші (які так важко заробляти!) І абсолютно не цінуємо істинні цінності – людські взаємини, то, що дістається нам безкоштовно.
Ми любимо речі і користуємося людьми. Тобто, за великим рахунком, ставимося до людей, як до речей.
5. Ми не живемо сьогоденням, а мучимось минулим і турбуємося про майбутнє. Як часто, замість того, щоб насолоджуватися радістю справжнього моменту, дарувати і приймати всю любов, повагу, вдячність, ми псуємо все справа спогадами про нашу негативної реакції на будь-які вчинки людини, або страхами про майбутнє, що нам цю любов і повагу не вдасться утримати.
6. Таке створене нами суспільство. І щоб змінити його, потрібно почати з себе. Тобто за все суспільство у відповіді кожен окремо і всі разом. Звичайно ж, ви скажете: ну що може зробити одна людина? Я особисто завжди задаю собі таке питання: “Якщо не я, то хто?”
Відповідальність – інша назва волі.
Що з цього виходить:
1. Нелюбов і неприйняття себе породжує нелюбов оточуючих, тому що світ навколо – це лише віддзеркалення світу всередині.
2. Негативні емоції (які і є саме життя) розфарбовують всю нашу реальність у відповідні тони. Ми самі притягуємо так звану “чорну” смугу.
3. Роздратовані, ми віддаємо свою силу. Тобто заявляємо Всесвіту, що ці люди можуть впливати на наше життя. І Всесвіт звичайно ж відповідає завжди одне і теж: “Слухаю і підкоряюся.” (Фільм Секрет)
Що з цим робити:
1. Пам’ятати, завжди пам’ятати, поки це не стане відчуватися всім єством, що ми – одне, що ми єдині. Що не можна перемогти за рахунок інших, але можна – разом (Фільм Код Мойсея). Що кожна душа прийшла в цей світ для того щоб вирішувати свої завдання, і ніхто нічого вам не винен.
2. Прийняти себе цілком, полюбити, перестати порівнювати себе з іншими. Прийняти як свої переваги, так і свої недоліки, бо “в кожному темному куточку душі можуть таїтися скарби” (Фільм Код Мойсея).
А коли ми приймемо і полюбимо себе, ми автоматично полюбимо і приймемо інших таких, якими вони є.
3. Взяти на себе відповідальність за всіх людей, яких ми притягуємо в своє життя. Кожен зустрінутий нами людина показує нам нас, люди лише дзеркало наших відносин зі світом.
4. Ми завжди вільні самі вибирати як реагувати на поведінку іншої людини. Ми можемо не реагувати автоматично, рефлекторно (ображатися на образу чи радіти похвалі), а самі вибрати, створювати свої почуття, тобто бути креативними в цьому питанні. (Діпак Чопра “Сім Духовних Законів Успіху”).
(Ніхто не голосував)
Коментарів немає