Іноді при читанні святих отців стикаюся з якимись ну зовсім вже несподіваними судженнями. Ну от, наприклад, чи багатьом доводилося чути про те, що у грошей (так-так, тих самих, про які говорять, ніби їх завжди не вистачає) є якась блага мета, призначена від Бога? Чесно кажучи, в житті б не подумав чогось подібного. Гроші завжди сприймалися мною двояко: з одного боку, після прочитання Євангелія залишається у свідомості якась думка, суммирующая всі висловлені там думки про них в короткій формулі «гроші – зло». З іншого боку, на рівні практичному, я дещо розширив для себе цю тезу: «гроші – зло, яке ніколи не буває зайвим».

Коротше, плутаний для мене був це питання, поки не прочитав у листах преподобного Амвросія Оптинського ту саму фразу про Боже призначення грошей. І так вона мені сподобалася, що тепер хочеться і з іншими поділитися цією мудрою простотою Оптинського старця: «У святих отців говориться, що «краї бісівські суть», тобто, що крайнощі походять від подущенія душевних ворогів. Нерозважливо бути упередженим до грошей, і нерассудно нехтувати ними… Гроші самі по собі або, вірніше, по цілі, призначеної від Бога, річ дуже корисна. Вони замінюють недолік простоти і любові між людьми. Без грошей хто б расчел людей? Були б вічні суперечки і сварки і навіть бійки до вбивства; а малими монетами і навіть нікчемними папірцями люди від усього цього позбавляються, самі не розуміючи того».

Як правильно витрачати гроші?

Гроші як компенсація нестачі любові і простоти! А й справді, там, де між людьми простота і любов, гроші без потреби. Є в Стародавньому патерику одна кумедна історія, добре це ілюструє:

Двоє братів жили в одній келії довгі роки в повній згоді. І от якось один з них сказав:

– Що, якщо нам посперечатися небагато, як усі люди?

– Але я не знаю, як потрібно сперечатися… – відповідав другий.

– А ось як: я покладу між нами цегла і скажу: «Це мій цеглина». А ти відповіси: «Ні, він не твій, він мій». Усі суперечки завжди так починаються.

Вони поклали між собою цегла, і перший почав:

– Це мій.

Але другий відповідав:

– Якщо він твій, бери його і йди з миром.

На цьому і закінчився їх невдалий експеримент.

Але що буває, коли не мають любові і простоти люди починають ділити якесь спірне майно, та хоча б той же цегла? Починаються сварки, чвари, ворожнеча – і в результаті – якась угода, коли один іншому згоден виплатити деяку суму грошей в обмін на бажану ними річ. А якби грошей не було взагалі? Боюся, в ряді випадків цим же цеглою люди просто проламували б один одному голови.

І скільки ж ще, крім грошей, милостивий Господь дав людям таких ось підпірок-милиць, якими ми користуємося, замість того, щоб ходити перед Ним рівно, в любові і простоті один до одного…

А я на додачу до кульгавості своєї душевної, ще й лаю ці милиці, з поважним виглядом говорю в наївною своєї самовпевненості всякі дурниці типу: «Гроші-зло». А ось преподобний Амвросій каже: гроші річ дуже корисна, Богом встановлена ​​по нашій немочі і худості. Зі зламаними ногами та ще без милиць чи далеко втечеш? Ось і користуйся цими підпорами, не гребують тим, без чого впадеш. Тільки не перетворюйся в раба грошей, не почни служити їм, немов панові. Хоча й на милицях, але шкутильгати собі в правильну сторону – до Бога. Дивишся, з часом і без них ходити навчишся. Коли нарешті повернешся до Господа, і оживуть в тобі зруйновані гріхом простота і любов.