Два роки американка з Нью-Йорка бродила по кварталах острова Свободи, стукала в двері і фотографувала кухні.

Чим Куба хороша – злочинності там немає. На відміну від інших латиноамериканських країн, тут навіть білошкірої американці безпечно ходити поза туристичних кварталів. Кубинці в масі своїй – привітні люди, але от житель своїх соромляться. На багатьох кухоньках крім обробної дошки та плитки взагалі немає нічого. Щоб бути фотографом, потрібно ще знати основи психології. Еллен Сильверман, так звуть американку, вміє підбирати слова і переконувати.

Одного ранку вона зупинилася поруч із жінкою, та спочатку заперечував, але зрештою пустила її в будинок. Виявилося, що кубинка і її чоловік – художники. Весь простір було повно життя, кольору. Гостинні кубинці розкупорили пляшечку вина, не помітили, як за розмовами пролетіло кілька годин.

Іншого разу, прогулюючись вздовж гавані, вона увійшла в п’ятиповерхова будівля. Стукала в двері, але ніхто не відчиняв. Нарешті на останньому поверсі їй відкрили дві сестри, Гетрудіс і Олена, які мешкали тут більше 50 років. Вони були в захваті, коли дізналися про місію фотографа, дозволили відзняти свій крихітний куточок, в якому пліч-о-пліч готують багато років.

Спочатку Еллен Сильверман радувала графічна простота гаванських кухонь і сміливі кольору. І лише потім вона звернула увагу, що кухні ці живуть особливим життям. Кожна з них розповідає свою історію про мешканців. На кожній фотографії, де немає людей, незримо відчувається їхня присутність.