Час, коли дитина йде в школу, для багатьох сімей є святом лише перші 20 хвилин першого дня першого класу, а далі, звичайно, починається стрес – і для дитини, і для батьків.
Звичайно, кожен батько хоче віддати дитину в саму гарну школу з доступних в районі (місті, країні). Але потрібно розуміти, що в будь-який «хорошою» школі, де діти відразу починають вчити іноземну мову, а до кінця першого класу вміють розв’язувати рівняння, буває занадто високе навантаження, яка потім може проявитися по-різному – від психосоматичних захворювань до неврозів.
Досить сильний стрес відчувають і батьки. Адже кожен день необхідно відповідати величезній кількості вимог, допомогти підготувати всі задані дитині проекти, зробити все уроки. І все це п’ять, а то й шість днів на тиждень.
По-хорошому, рада для батьків тут може бути тільки один – постаратися знизити навантаження для дитини. Можливо, про це варто було подумати ще на етапі вибору школи, але, в будь-якому випадку, батьки повинні присвятити час формуванню у дітей дійсно потрібних для майбутнього життя навичок, наприклад, навички планування і контролю діяльності.
Батьки часто скаржаться, що діти повільно роблять уроки, неуважні і розсіяні, не помічають своїх помилок і не виправляють їх. Зрозуміло, що в ситуації стресу і великої кількості завдань у багатьох батьків навіть не йде мова про те, щоб навчити дитину працювати самостійно. У такій ситуації основна мета – хоч якось разом зробити уроки і піти спати, бажано до 23:00.
Проте, якщо почати привчати дитину до самостійної роботи над уроками (виробляти навик планування і контролю діяльності), то в майбутньому ці навички можуть послужити добру службу і дітям, і їхнім батькам.
Для початку постарайтеся при виконанні уроків слідувати нашим простим правилам:
1. Записати все, що треба зробити, по пунктам, або перевірити, що це вже записано (у такому разі на перших порах нехай дитина пробалакає вголос весь план, що потрібно зробити). Головне – перед очима повинен бути список з усім обсягом роботи, яку треба виконати. Коли дитина не розуміє, скільки сьогодні необхідно зробити, він стає неуважним і тривожним.
2. Приступити до завдання номер 1 або до іншого за вибором дитини. Є діти, втім, як і дорослі, які спочатку хочуть зробити найлегше або, навпаки, найважче, і не треба їм у цьому перешкоджати.
3. Прочитати разом вголос задачу або вправа (потім дитина зможе читати без вас). Переконатися, що дитина зрозуміла, що треба зробити (не як робити, а що, у чому суть завдання – тобто, якщо необхідно змінити слово за відмінками, то потрібно переконатися, що дитина в курсі, що це таке, що вони це проходили) .
4. Попросити дитину самого зробити перше завдання, а краще залишити дитину одну виконувати завдання, попросивши кликати дорослих, якщо знадобиться допомога. Якщо ви переживаєте за роботу більше, ніж ваша дитина, то дайте йому чернетку.
5. Коли завдання виконано, попросити дитину самостійно перевірити написане. Зазвичай діти виправляють помилки, якщо вони їх знайшли. Якщо помилки є, але дитина їх не бачить, то перевірте завдання разом.
6. Дати виправити помилки самостійно. Ще раз попросити перевірити дитини своє завдання. Виправити помилки, якщо необхідно. Переписати начисто, якщо потрібно.
7. Відзначити в плані, що завдання виконано. Це дуже важливий момент. В щоденниках зазвичай не можна писати зайвого, але можна поставити олівцем «галочку» близько потрібного вправи. Дитині важливо бачити, який обсяг роботи виконаний і скільки ще залишилося.
8. Зробити невелику перерву (якщо потрібно) і приступити до виконання наступного завдання.
Цей план дійсно є простим. Поступово потрібно давати дитині все більше свободи в кожному пункті цього плану, переставати читати завдання вголос і перевіряти разом. Для цього лише потрібно, щоб кількість уроків було не надмірним, щоб був час на всі ці самостійні рішення, перевірки та відмітки про зроблену роботу. А ось цього добитися дуже складно, тому що в більшості шкіл уроків задають багато.
Проте, звичка і вміння планувати свою роботу, а потім покроково перевіряти її, виправляючи помилки, і є ключовим навиком для успіху в будь-якій професії, в будь-якій діяльності, а сензітівний період для формування цієї навички – саме навчання в початковій школі.
Не потрібно сподіватися на те, що школа сформує ці звички, батькам так чи інакше доведеться включитися в цей процес і допомогти своїм дітям. Удачі вам і вашим школярам!