«Дівчина з перловою сережкою» – одна з найбільш відомих картин нідерландського художника Яна Вермеєра.

Дивно, але сучасну науку досі спантеличують деякі особливості нашої фізіології і психіки. Британський науково-популярний журнал New Scientist склав рейтинг самого нез’ясовного.

ЗДАТНІСТЬ ЧЕРВОНІТИ ВІД СОРОМУ

Вчені вважають одним з найвидатніших прогалин у теорії еволюції відсутність чіткого пояснення того, чому люди, потрапивши в незручне становище або будучи викритим у брехні, починають червоніти. Тим самим посилаючи очевидний сигнал оточуючим: ось я перед вами – брехун, падлюка, обманщик. Але навіщо? Є лише неясне припущення. Мовляв, посилаючи фарбу на обличчя, природа змушує людей менше брехати. А почервонілий брехун посилає групі оточуючих його осіб сигнал про готовність принести вибачення. Це знижує рівень агресивності і примушує інших людей швидше прощати провинився. Можливо, здатність червоніти допомагала людям на зорі еволюції зменшити агресію в суспільстві. Хто знає, раптом і зараз допомагає?

СМІХ

Досі не зрозуміло, що саме змушує людину радіти. Адже почуття гумору у всіх абсолютно різне. Припущення вчених: сміх потрібен для балансування психічних процесів. Наприклад, для того, щоб гасити збудження, напругу і скорботу. Адже сміх народжує справжню «біохімічну бурю» – виробляє природні п’янкі речовини – ендорфіни, антидепресанти. Недарма в англійців є прислів’я: «Навчи мене сміятися – врятуй мою душу».

ІНТИМНІ ВОЛОССЯ

У ході еволюції людина втратила практично всю шерсть. Але чому зберіг особливі згущення волосся на лобку? Адже це місце найбільш схильне паразитичним інфекцій. Припущення вчених: швидше за все, вони залишилися для сексу. Адже лобкові волосся росте в тому місці, де знаходиться більше скупчення залоз і відповідного запаху. А волосся – це засіб розпорошувати і переносити цей запах. Таким чином, пучки волосся служать таким собі засобом «реклами».

СПРАГА СТВОРЮВАТИ ТВОРИ МИСТЕЦТВА

Людина просто не може не творити прекрасне. Воно радує око. Але, як правило, позбавлене будь-якого утилітарного призначення. І навіщо це потрібно? Припущення вчених: краса нехай побічно, але все ж допомагає людині створювати більш якісні утилітарні об’єкти. Наприклад, комфортне середовище проживання люди сприймають ще й як естетично привабливу. А некомфортну – як потворну. Створюючи предмети мистецтва, людина тренує свій мозок, який в цьому процесі вдосконалюється для вирішення суто прикладних завдань. А можливо, мав рацію Лев Толстой, який писав: «…словом одна людина передає іншій свої думки, мистецтвом ж люди передають один одному свої почуття».

Марновірство

Раціонального сенсу в забобони немає. Але самі вони є. Парадокс? Припущення вчених: живучість прикмет заснована на запам’ятовуванні успіхів і забуванні неприємностей. Ми стаємо особливо забобонними, коли у нас якісь труднощі. Через похмурих думок ми гірші контролюємо свої дії і здійснюємо нові помилки. А потім все списуємо на чорного кота. Якщо ж людина обходить кота, то дає собі установку на те, що все буде добре. Це свого роду плацебо.

Чоловік і жінка: таємниці гармонії.

АЛЬТРУЇЗМ

Це унікальна людська функція – жити для інших – закладена в мозок. Вже в 18 місяців немовлята починають проявляти альтруїстичне поводження. Що говорить про вродженої доброзичливості людини. Але що змушує людей допомагати навіть не родичам і без вигоди для себе? Припущення вчених: альтруїзм необхідний при виборі партнера. Як у чоловіків, так і у жінок. Самовідданість по відношенню до інших робить людину привабливішою для протилежної статі. Розвиток людського мозку зробило виховання дітей дуже складним процесом, тому для наших предків було важливо вибрати партнера, здатного стати добрим і відданим батьком. Прояви самовідданості краще всього вказують на цю здатність, тому гени, пов’язані з альтруїзмом, могли зберігатися в процесі еволюційного відбору.

ЗВИЧКА колупатися в носі

Шкідлива начебто заняття – з ніздрів висмикуються крихітні волоски, які допомагають фільтрувати пил і бруд з вдихуваного нами повітря. Але колупають в носі всі, хто потай, хто прилюдно. Від дітей до дорослих. Припущення вчених: сенс, можливо, прихований не в самому процесі, а в його слідстві. Адже багато хто ще і поїдають свої комашки. Огидно? Аж ніяк. Деякі дослідники цілком серйозно вважають, що це – непоганий спосіб зміцнити імунну систему організму. Нарівні з поцілунками. А на зорі еволюції, знову ж таки, він взагалі міг залишатися єдиним. Коли цілуватися було ні з ким. Адже ніс відфільтровує велика кількість різноманітних бактерій. Потрапляючи в шлунок, ця «суміш» працює як універсальна вакцина – від багатьох хвороб. Зловживати тільки не треба. Крім того, американські фізіологи стверджують, що палацовий масаж слизової оболонки носа, набитою різними рецепторами, покращує мозкову діяльність.

ПОЦІЛУНОК

Як і чому виникла традиція цілуватися, чому отримала сексуальне забарвлення, точно ніхто не знає. Хоча гіпотез повно. Але яка найбільш розумна? Припущення вчених: можливо, поцілунок – у первісній своїй основі – це своєрідний спосіб вакцинації, придуманий природою. Адже слина містить різні бактерії. 80% з них однакові у всіх людей, а 20% індивідуальні. При поцілунку ці бактерії передаються від людини до людини. У роті вони викликають пожвавлення інших мікроорганізмів, даючи імпульс імунній системі і запускаючи процес утворення антитіл.

ТРИВАЛИЙ Підлітковий період

Навіть у наших найближчих родичів – великих мавп немає такого довгого переходу від підліткового віку до дорослого життя. Статеве дозрівання наступає у шимпанзе приблизно в 5 років, коли у них закінчується дитинство. У людей же так званий пубертатний період триває від 11 до 20 років. Чому? Припущення вчених: підлітковий період – це пізніше історичне надбання людства. Тривалість пубертатного періоду залежить від рівня розвитку суспільства. Чим він вищий, тим ширше смуга між закінченням статевого дозрівання і настанням остаточної зрілості.

СНИ

Колись у наших далеких предків існувало тверде переконання: під час сну душа людини тимчасово залишає його тіло, щоб побродити по світу. І нам сниться те, що вона бачить у своїх подорожах. Пізніше Зігмунд Фрейд стверджував, що сни є відображенням нашого несвідомого бажання. Але сьогодні більшість дослідників це відкидають. Але тоді навіщо вони взагалі потрібні?

Припущення вчених: сни з’являються в нашому мозку в результаті безладної електричної активності. Практично кожні 90 хвилин стовбурова частина мозку хаотично розсилає по всьому мозку електричні імпульси. Передній мозок, який відповідає за аналітичну діяльність, відчайдушно намагається розібратися в цих сигналах. І єдиний спосіб впорядкувати їх – подивитися сни. Вони не несуть ніякого повідомлення. Але й не зовсім вже безглузді. Те, як наш передній мозок вибирає певні моменти з безперервного потоку картинок, може розкрити нашу сутність. Крім того, сновидіння, ймовірно, сприяють переходу отриманої за день інформації з короткостроковій в довгострокову пам’ять.