Півроку тому українці вперше зрозуміли: вони прокинулися в іншій країні. У цій новій країні був зовсім інший, гнітючий курс гривні, пропонувалися екскурсії в Межигір’ї, а на вулицях міст танцювали у п’єдесталів знесених пам’ятників Леніну. Експерти вважають: для багатьох всі ці зміни стали величезною травмою. «АіФ» поспілкувався з психологами та психіатрами, щоб дізнатися, що зараз в головах у українців.

Рятуйся, хто може

– У кожного з нас – власний внутрішній світ: свої правила, норми, цінності та багато іншого, – говорить Наталія Шахрозан, психолог з Дніпропетровська. – Цей внутрішній світ і робить нас тими, ким ми є. Велика частина українців з дитинства звикла до прописних істин: ми мирна країна, Крим наш, в країні є армія і міліція, а ще є президент і парламентарії, які, в разі чого, приймуть правильне рішення. Але виявилося, все не так…

– Ситуація розвивається дуже швидко – революція, Крим, АТО, – підтверджує Інна Лук’янець, психолог із Черкас. – Ейфорія змінюється жахом, і будь-яка людина відчуває стрес – хтось більшою, хтось меншою мірою. Адже ситуація в країні стосується кожного громадянина, байдужих немає. У нинішніх умовах це навіть не одноразовий стрес. Відбувається накопичення стресу, коли одне потрясіння накладається на інше. У підсумку, кожен рятується, як може …

А психологи тим часом твердять – країні потрібна допомога.

Сьогодні бачила на автовокзалі бійця батальйону«Донбас. Молодий хлопець, миле, приємне обличчя і … порожній погляд», – пише відома українська блогер («АиФ»вирішив не називати ім’я або мережевий псевдонім).

Найбільш «накручена» психологічно в сьогоднішньому суспільстві група – це ті люди, які безпосередньо брали і беруть участь в бойових дії – прихильники майдану і антиМайдан, міліціонери, військові, гвардійці, мобілізовані.

– Поза всяким сумнівом вже зараз видно, що й учасники майдану, і учасники АТО потребують психотерапевтичної допомоги, – вважає Анатолій Чуприков, психіатр, доктор психіатричних наук. – Але в українців дуже низька психолого-психіатрична культура. Людина після всього побаченого і пережитого може плакати ночами, зриватися, проявляти агресію, але сам собі він не зізнається, що йому необхідно допомога психіатра.

Як приклад, професор Чуприков призводить миротворчий контингент, який повернувся з Іраку.

– Ми пропонували миротворцям, що побувала під вибухами й кулями свою допомогу, на що вони зазначали: «я здоровий мужик, переживу…», – розповідає А. Чуприков. – Як наслідок, хтось воює у себе всередині досі, хтось з близькими, хтось спивається, а деякі застосовують в побуті отримані на війні навички.
У психологів і психіатрів є давно розроблені методики і фармакологічні засоби для допомоги.

– Пора створювати міжвідомчу групу допомоги таким людям, – зазначає А. Чуприков. – Адже тисячі чоловіків вже скоро повернуться додому. І тут їх не чекають підвищені зарплати, безкоштовні квартири або оплески. Потрібно вже зараз готуватися до надання допомоги. Ідеальний варіант – підключити не тільки МОЗ, а й Міносвіти, яке може допомогти з кадрами – професійними психологами і психіатрами, і Мінсоцполітики – має допомогти виявити тих, кому потрібна допомога. Якщо воюючим не допомогти вчасно пережити в собі цю війну, вона буде продовжуватися і в мирний час у тисячах міст і сіл.

Реакція заміщення

Не в кращому становищі й ті, кого Майдан і війна на Донбасі не торкнувся безпосередньо. Українці, в більшості своїй, переживають стрес через невпевненість у завтрашньому дні. Ще б пак: економіка може звалитися, війна зі сходу може поширитися на інші регіони. Що буде з роботою, майном, родиною?

– Чи впорається з такими настроями громадян може лише уряд. – Переконаний Анатолій Чуприков. – Адже ніхто інший не розвіє страхи українців з приводу майбутнього, ніякий чарівник не зможе дати їм впевненість у завтрашньому дні.

– Переможець виборів Петро Порошенко чітко не декларує свого плану дій, – підтверджує цю думку Олександр Фільц, головний лікар Львівської психіатричної лікарні. – Зараз не зовсім зрозуміло куди рухається країна, а країна не розуміє, куди йде Президент.

У таких умовах кожному доводиться самостійно боротися з власними фобіями. Найпопулярніший зараз метод – реакція заміщення.

– Проблема чи негатив автоматично витісняється з мозку людини і замінюється чимось іншим, про що приємніше або вигідніше думати. Чимось, що вписується в рамки даного індивідуума. У цьому суть реакції заміщення, – розповідає І. Лук’янець.

Причому, заміщенням займаються і прихильники Майдану, і «сепаратисти».

“Днями одна із знайомих дівчат буквально накинулася на мене з криком захвату:«Яке щастя! Ми підписали асоціацію з Євросоюзом», – описав свої спостереження письменник і журналіст Олесь Бузина. – Я ніяк не міг розділити її радість.«А в чому щастя ? – запитав я. – У тому, що у нас йде війна? У тому, що долар не по вісім, а вже по дванадцять гривень? У тому, що ростуть ціни на бензин, газ і продукти?» Вона так і не змогла відповісти мені нічого виразного і раптом випалила: «Зате діти наші будуть жити добре!”…

Війна як каталізатор

«Мій чоловік в зоні АТО, – розповідає Марія з Дніпропетровська. – Мої родичі з Києва його ненавидять. Постійно твердять, що він каратель, вбиває дітей, розчленовує когось на органи. Востаннє навіть побажали йому смерті. Я не витримую всього цього. Я сама медик і спробувала їм якось пояснити, що так просто органи неможливо ні у кого вилучити, та ще й у польових умовах. Мене навіть слухати не стали. Кинули трубку. Я не впізнаю своїх рідни…»
Саме під впливом реакції заміщення народжуються крайності, начебто гасел «Донбас потрібно знищити» або «Путін, введи війська». Психологи кажуть, що марно переконувати людей, що знаходяться в стані перманентного стресу, також немає сенсу їх у чомусь звинувачувати – це як звинувачувати хворого нежиттю в тому, що він чхає. Потрібно просто чекати, коли захисна реакція їх психіки відключиться.
«Я радію, як дитя – сьогодні на Донбасі вбили 200 терористів» – цей пост тернополянина Бориса Гуменюка широко обговорювали в інтернеті.

Або ось ще: «Запіканка з карателів» – пост в соцмережі людини з ніком «ALEX», з приводу збитого літака ІЛ в аеропорту Луганська. Це теж психологічний захист, правда, вона може мати далекосяжні наслідки.

– Люди просто не розуміють, що націоналізм легко перетворюється у фашизм, саме таким шляхом, – коментує І. Лук’янець. – Людина може прожити все життя в мирних умовах і його якісь темні сторони або погані риси не здадуться ніколи. Але раптом виникає такий от сильний каталізатор, як революція чи війна. І у людини відкриваються злоба, агресія, ненависть. Навіть близькі люди від такої ситуації починають лякатися і людини не дізнаються.

Переживемо це разом?

Психологи відзначають одну позитивну рису в нинішній ситуації – війна і революція зірвали c людей маски.

– Людина жила в мирному соціумі, якісь свої риси приховував, якісь намагався підкреслити, – говорить Н. Шахрозан. – У нинішніх умовах це вже неможливо. Війна актуалізувала внутрішній світ людини. У кожного з нас з’явилося своє бачення ситуації, політики, війни. Головне, розуміти, як саме бачить світ ваш опонент. Залежно від цього можна обходити гострі кути і йти на поступки.

Важливо і те, що незалежно від сьогочасних політичних поглядів, кожен з нас, українців, незалежно від стану, статусу чи посади, хоче одного і того ж – миру, стабільності, економічного процвітання, гідного рівня життя.

Є і ще один позитивний аспект. Багато хто помічав велика кількість українських прапорів на вулицях, патріотичні написи на стінах і балконах будинків. І звичайно, парад вишиванок, аватарки на тлі державного прапора або з георгіївською стрічкою. Психологи вважають, що люди об’єднуються, тому що спільно спокійніше.

– Навіть гасло «Єдина країна» – це і є об’єднання, – говорить Н. Шахрозан. – Людина – істота соціальна. І йому легше пережити і винести всі серед таких же, як він. Тому об’єднання з якихось своїм ідеям і думкам – це хороший знак. Посил тут, напевно, такий: «Ми переживемо все це разом».