Столиці держав, побудовані на новому місці

8 лютого 1931 відбулася церемонія урочистого відкриття цілого міста – Нью -Делі, що став новою столицею Індії, тоді ще британської. У новітній історії можна знайти безліч прикладів тому, як держави з тих чи інших причин будували для себе столицю з нуля. І сьогодні ми розповімо про кілька прикладів подібного містобудування за останнє сторіччя, починаючи з австралійською Канберри.
Канберра, Австралія. 1927
Будівництво міста Канберра пов’язано з тривалим спором, який вели між собою два найбільших міста континенту, Сідней і Мельбурн, з приводу того, який з них більш гідний стати столицею утворився в 1901 році Австралійського Союзу – федерації штатів, що отримала статус домініону у складі Великобританії. У результаті було вирішено побудувати адміністративний центр на новому місці.

Старе і нове будівлі Парламенту Австралії

Вид на центр Канберри з висоти пташиного польоту

Перша будівля в Канберрі було здано в експлуатацію 1913 році, а федеральний уряд переїхало до нової столиці лише в 1927. Втім, окремі австралійські міністерства перебазувалися сюди вже після Другої Світової війни.

Робітники будують дорогу біля будівлі Парламенту

Нью -Делі, Індія. 1931

Нью -Делі – це вельми наочний приклад тому, що ніякі імперії, навіть здавалися абсолютно непорушними, не можуть існувати вічно. Більш того, від моменту їхнього найбільшого могутності до повного краху може пройти всього кілька років.

Урядову будівлю в Нью -Делі

Нью -Делі був побудований спеціально для того, щоб стати столицею Британської Індії. Колоніальна влада вважали, що з розташованого усередині Індостану міста керувати країною буде куди легше, ніж з окраїнною Калькутти. Тим більше що Делі (старий ) і так вважався фінансовим центром домініону, та ще й мав столичну історію в минулому.

Церемонія переїзду британської адміністрації в Нью -Делі

Втім, британці вирішили правити не з Делі, а з побудованого з нуля нового району на околиці старого міста. Проект столиці Британської Індії розробив найбільший на той час англійський архітектор Едвард Лачінс, який встиг попрацювати і у Великобританії, і в її колоніях типу ПАР. Але з 1912 року його основним заняттям стала праця над Нью -Делі.

Урядовий квартал в Нью -Делі в наші дні

8 лютого 1931 британські колоніальні влади провели урочисту, повну пафосу церемонію переїзду столиці в Нью -Делі, маючи намір правити звідти Індією століттями. Але вже в 1947 колонія стала незалежною, а у величезні, спроектовані Лачінсом палаци та інші адміністративні будівлі в’їхали нові господарі – Джавахарлал Неру і його сподвижники з Індійського Національного Конгресу.

Урядовий квартал в Нью -Делі в довоєнну епоху

Бразиліа, Бразилія. 1960

Дискусії про перенесення столиці Бразилії з Ріо- де- Жанейро в глибину країни почалися ще в дев’яностих роках дев’ятнадцятого століття. Причиною тому було максимальне зосередження житті держави в прибережній зоні і практично повна відсутність нормальної інфраструктури за її межами.

Центр міста Бразиліа

Але всерйоз почали замислюватися над таким доленосним для Бразилії кроком лише в середині двадцятого століття. Кандидат в Президенти Жуселіну Кубічек в 1955 році оголосив, що якщо його оберуть на цю посаду, він до кінця терміну правління зобов’язується побудувати нову столицю. На виборах він переміг, слово дотримав, і вже в 1960 влади південноамериканської держави переїхали в Бразиліа.

Центр міста Бразиліа в нічний час

Місто був побудований за проектом Оскара Німейера, який використовував генеральний план, розроблений Лусіо Костою. Цей план передбачав створення населеного пункту, з висоти пташиного польоту схожого на літак. У « кабіні пілотів » розташовані будівлі Прокуратури та Парламенту, в « крилах » – житлові квартали, в центральній частині – готелі, магазини, банки та офіси, а в хвості – органи влади самого Бразиліа….

Загальний план міста Бразилії. Вид з літака

Виглядав на папері ідеальним, план в реальності виявився не таким вже і бездоганним. Побудований з нуля місто виявився не дуже зручним для життя – відразу ж після вселення туди людей спливли на поверхню досі не вирішені проблеми транспортного, розважального та побутового характеру. А будівельники, звезені на зведення нової столиці з усієї країни, не захотіли роз’їжджатися назад і оселилися на околицях міста, заснувавши там збереглися до наших днів райони трущоб – фавели.

Архівне фото будівництва міста Бразиліа

Ісламабад, Пакистан. 1960-ті

Держава Пакистан утворилося в 1947, відколовшись від отримала незалежність Індії. Жителі західних провінцій цієї британської колонії, на відміну від більшості інших індусів, сповідували іслам і тому захотіли жити окремо. Столицею нової країни став найбільший в ній місто – Карачі. Але, розташований на березі Аравійського моря порт був підданий ризику нападів (у регіоні не було миру ні тоді, ні зараз). А тому Президент Мухаммед Айюб Хан віддав розпорядження перенести столицю вглиб країни.

Урядову будівлю в Ісламабаді

Мечеть в Ісламабаді

Роботу над проектом міста, що отримав назву Ісламабад, провів відомий у той час грецький архітектор Константінос Доксіадіс. Перші адміністративні будівлі в новій пакистанської столиці з’явилися на самому початку 1960-х років, а до кінця десятиліття туди переїхали всі без винятку центральні органи влади країни.

Діловий квартал Синя зона в Ісламабаді

Бельмопан, Беліз. 1970

Виявляється, столицею держави Беліз вже кілька десятиліть є не місто Беліз, а населений пункт з назвою Беломопан, що перейняв на себе центральні повноваження ще в 1970 році.

Урядовий квартал в Бельмопані

А причиною тому став ураган 1961 року, що зруйнував практично вщент стару столицю Белізу. Влада тоді ще британської колонії вирішили перенести її адміністративний центр подалі від схильного природним катаклізмам узбережжя вглиб материка. Так і був заснований Бельмопан – невеликий і затишний містечко з населенням 13 тисяч осіб (2010 рік).

Ямусукро, Кот-д’Івуар. 1983

Протягом більшої частини двадцятого століття Ямусукро був маленьким селом в центрі держави Кот-д’Івуар, яка могла похвалитися хіба що тим, що саме там народився перший Президент цієї країни – Фелікс Уфуе-Буаньї. Даний факт і став причиною того, що в 1983 році побудований практично з нуля місто було проголошено столицею Берега Слонової Кістки.

Комплекс президентських будівель в Ямусукро

Незважаючи на те, що з 1960 року, коли Кот-д’Івуар отримав незалежність від Франції, в Ямусукро за наполяганням Уфуе-Буаньї було вкладено величезну кількість грошей в спробі перетворити місто на промисловий і адміністративний центр країни, статус такого все одно залишається за Абіджаном. В останньому зосереджено більшість урядових будівель, посольств іноземних держав і фінансових установ – ніхто не захотів переїжджати в нову столицю, крім Президента, Парламенту та деяких чиновників. Це цілком зрозуміло і логічно – серед земляків, людей з рідного племені, Фелікс Уфуе-Буаньї відчував себе безпечніше, ніж в чужому йому регіоні.

Парламент Кот-д’Івуара в Ямусукро

А ще в Ямусукро є гігантський собор Нотр-Дам-де-ла-Пе, занесений до Книги Рекордів Гіннеса як найбільша церква в світі. Висота її купола становить 158 метрів, а місткість – 18 тисяч осіб.

Собор Нотр-Дам-де-ла-Пе

Путраджая, Малайзія. 1999

Офіційно в Малайзії є тільки одна столиця – Куала-Лумпур. Однак резиденція Прем’єр-міністра країни, її Уряд, Верховний Суд і багато інші державні установи (крім Парламенту і королівського Палацу) знаходяться в спеціально побудованому для цього місті Путраджая, який, згідно з планом, з часом повністю перебере на себе столичні функції.

Центральний проспект в місті Путраджая

Діловий район у місті Путраджая

Але це в майбутньому, а поки Путраджая більше схожа на місто-привид або дорогі декорації для постапокаліптичного фільму, дія якого відбувається в світі після глобальної епідемії. І навіть світлофори на широких проспектах цього міста поки що не працюють – на вулицях немає такої кількості транспортних засобів і пішоходів, рух яких слід було б регулювати.

Пустельні вулиці нової малайської столиці

Нейпьідо, М’янма. 2005

6 листопада 2005 в М’янмі (колишній Бірмі) відбулася велика подія! Столиця держави була офіційно перенесена з Янгона в нове місто, тоді ще безіменний, який через декілька місяців отримав назвою Нейпьідо.

Урядовий квартал в Нейпьідо

При цьому немає ніяких офіційних обгрунтувань, чому військова хунта, вже багато років утримує владу в країні, вирішила передислокувати столицю. Є навіть версія, що нове місце краще старого з точки зору астрології. Сміх сміхом, а керівники М’янми регулярно звіряють свої дії з зірками (які на небі, а не на погонах).

Головна буддійська ступа в М’янмі

Нейпьідо, на відміну від інших столиць, що переїхали з місця на місце, швидко став заповнюватися людьми. І зараз, менш ніж через десять років після заснування міста, його населення вже наблизилося до мільйона чоловік.

У центрі Нейпьідо

Магас, Інгушенія. 2000 рік. Ми винесли місто Магас в бонус, так як Інгушетія, нехай і є автономним утворенням, республікою, але все-таки входить до складу Російської Федерації, а не числиться незалежною державою.

Палац Президента Інгушетії в Магасі

Автономію на початку дев’яностих Інгушетія отримала, за великим рахунком, випадково. Чеченці під керівництвом Дудаєва оголосили про свою незалежність, а інгуші, які побажали залишитися у складі Росії, утворили власну республіку. Столицею її стала Назрань – найбільше місто на території нового утворення. Але цей населений пункт, більш схожий на разросшееся село, не підходив під даний високий статус. Так що керівництво Інгушетії прийняв рішення побудувати нову столицю і назвати її Магас на честь стародавнього міста, що знаходився неподалік.

Вид на Магас з висоти пташиного польоту

Будівництво почалося з 1994 році, а столицею Інгушетії Магас став в 2000. За минулі роки в нове місто перебазувалося більшість органів влади республіки, але люди не поспішають в ньому обгрунтовуватися. Тому життя в даному населеному пункті жевріє, переважно, до 6-7 години вечора, поки працюють державні установи та університет, після чого люди їдуть додому в Назрань.