Випадки, коли хтось із дітей постійно піддається нападкам з боку однолітків, добре відомі і вчителям, і батькам. Британські вчені з’ясували, що сліди цих «дитячих пустощів» можуть проявлятися навіть 40 років по тому.

Буллінг (від англ. Bullying від bully – задирати, загрожувати, залякувати) – так психологи називають явище, коли один з членів колективу, часто шкільного, піддається цькуванню з боку інших і не можуть самі себе захистити. Дослідники з Королівського коледжу в Лондоні з’ясували: жертви шкільного буллінг мають проблеми з фізичним і психічним здоров’ям у дорослому віці. Ці висновки засновані на даних Британського національного дослідження розвитку дітей, яке спостерігає за дітьми, народженими в Англії, Шотландії та Уельсі протягом одного тижня 1958 року. Це когортне дослідження на першому етапі включало більше 17 тисяч дітей. Оцінку здоров’я та розвитку дітей проводили у віці 7, 11 і 16 років, а потім продовжували спостерігати за ними з дорослішанням в 23, 33, 42, 45 і 50 років.

Результати дослідження, що стосуються буллінг, опубліковані в American Journal of Psychiatry. Вони засновані на даних про 7771 дитину. Коли цим дітям було по 7 і 11 років, їх батьки яких повідомляли, що діти піддаються нападкам в школі. Надалі за їх здоров’ям спостерігали аж до 50 років. Доктор Рю Такизава з Інституту психіатрії Королівського коледжу в Лондоні відзначає, що негативні ефекти буллінг видні через чотири десятиліття і включають вплив на здоров’я, а також економічні та соціальні наслідки.

Ті, хто в дитинстві піддавався цькуванню, з більшою ймовірністю в 50 років мали проблеми з фізичним і психічним здоров’ям, здібностями до навчання. У них зростав ризик депресії, тривожних станів, суїцидальних думок. Для жертв шкільного буллінг характерні більш низький рівень освіти і зарплати, вище ризик безробіття. Соціальні зв’язки також страждають, учасники обстеження частіше говорять про незадоволення життям. Негативний ефект буллінг зберігається, навіть при обліку інших факторів, таких як IQ, емоційні та поведінкові проблеми, соціальний та економічний статус батьків.

Згідно з оцінками зараз у Великобританії 28% дітей зазнають нападок в школі час від часу і 15% – часто.

Професор Луї Арсено з Інституту психіатрії Королівського коледжу вважає, що ми повинні відмовитися від уявлення, що нападки однолітків – неминуча складова дорослішання. Вчителі, батьки та розробники шкільних програм повинні розуміти, що те, що відбувається на шкільному дворі, може мати довготривалі наслідки.