Істотна відмінність між сном і дійсністю полягає в можливості контролювати себе.
Коли дзвенить будильник, я вимикаю його, щоб ще трохи полежати. Але чому, коли мені снитися лише недовга моя розмова або прогулянка, я прокидаюся і розумію, що пройшов уже цілу годину? Як могли ці події розтягнутися на такий довгий час? Це у всіх так?
Зараз вчені можуть відповісти на це питання, проводячи випробування над тими, хто здатний контролювати свій сон. Розгляд досвіду цих людей призводить до цікавих відкриттів, таким, як, наприклад, можливість полоскотати себе уві сні.
Вміння контролювати себе під час сну вивчається вже більше ста років. Одне з найбільш ранніх досліджень сну було проведено в дев’ятнадцятому столітті французом Маркусом д ‘Херві де Сен-Дені, який виявив, що у нього виходить керувати своїм сном з тринадцяти років. Кілька десятиліть він витратив на вивчення діяльності мозку під час сну, коли людина здатна сама направляти свої сновидіння.
У своїх снах він, наприклад, кидався з даху багатоповерхового будинку, щоб перевірити, присниться йому власна смерть. Але він не міг побачити наступний сон, поки не закінчиться попередній кошмар.
Помітивши, що місця і люди з його снів йому знайомі, він припустив, що сни складаються з уривків наших спогадів, і це досить раціональне пояснення сновидінь.
Недавнє дослідження Дженніфер Віндт з Гюттембергского університету Майнца в Німеччині показує, що істотна відмінність між сном і дійсністю полягає саме в можливості контролювати себе. Під час неспання мозок керує поведінкою людини. У сні, навпаки, людина не знає, чого чекати, і ситуація не залежить від його дій.
Віндт також попросила випробовуваних запропонувати героям своїх снів полоскотати їх. «І кілька разів вони відмовлялися», – говорить Віндт: «Це означає, що герої наших снів, тобто ті люди, які нам сняться, мають свою думку і наміри».
Деніел Ерлачер з Бернського університету Швейцарії довів, що коли людині сняться якісь рухи, в головному мозку активуються ті ж відділи, які відповідальні за рухи тіла в бадьорому стані.
Йому також вдалося з’ясувати, що під час сну на виконання звичайних дій людина витрачає набагато більше часу. Тепер зрозуміло, чому коротке сновидіння насправді розтягується на годину.