Вчителі бувають різні. Одні прищеплюють любов до знань, інші ж геть відбивають у школяра бажання вчитися. Що робити, якщо вашій дитині не пощастило з учителем? 

Не секрет, що, на жаль, не багато вчителів, які працюють в школі, прийшли туди за покликом серця. Багато відвертих «халтурників», яким наплювати на якість знань, які ні дають. Як зрозуміти, що у вашої дитини саме такий «подаруночок»?

Ваша дитина з небажанням сідає за уроки. Він скаржиться, що вчителька не дає йому відповісти або пригнічує його бажання висловити свою думку. Підліток взагалі заявляє, що, мовляв, йому знання не потрібні, вони проживе і без математики.

Знайте: найчастіше діти ігнорують предмет, якщо вони його не розуміють. Це певна захисна реакція на невміння знайти вирішення питання. І тут разом з педагогом ви можете допомогти своєму чаду. Тим самим підвищите її самооцінку і збережіть його емоційну стабільність.

Що робити?

Поговорити з педагогом, що б розібратися від чого дитина не хоче вчитися. Як поговорити? Покажіть вчителю, що ви цікавитеся життям своєї дитини, готові співпрацювати з учителем і прийняти рекомендації. Скажіть, що вашій дитині не все одно, просто у нього не виходить і він і ви не знаєте як вирішити питання. Задавайте питання і слухайте.

Заручіться підтримкою вчителя, а зі свого боку скажіть, що приділіть предмету більше уваги, що б дитина розібрався і зрозумів.

Учитель теж людина і у нього спрацьовують стереотипи. Якщо ваш школяр вирішив вчитися, сумлінно зробив домашнє завдання і захотів відповісти, а учитель його не спитав, напевно у дитини це викликає неприємні емоції. Поясніть, що вчитель не екстрасенс, він не міг «рахувати» його прагнення до знань. Скажіть малюкові, що домашнє завдання варто робити кожен день і піднімати руку щоб відповісти – напевно рано чи пізно його викличуть до дошки. А якщо вчитель очевидно ігнорує вашого сина чи дочку, порадьте дитині підійти до педагога перед уроком і викликатися відповідати: сказати що вже кілька днів хоче відповісти, щоб виправити погану оцінку. Це буде сигналом вчителю до того, що школяр взявся за розум.

А якщо не допоможе?

Приходьте в школу до вчителя щотижня або через тиждень в спокійному настрої. Цікавтеся успіхами, невдачами. Говоріть про бажання дитини поліпшити ситуацію з оцінками. Запитуйте думку, як можна виправити, на що звернути увагу. Повірте, якщо викладач відчує, що ви приходите нема з обвинуваченнями на його адресу, а з бажанням розібратися і поліпшити успішність, то вчитель з агресора перетворитися на соратника і до дитини буде ставитися лояльніше.

Спробуйте також замотивувати дитини: розкажіть, як конкретно знадобляться ці знання в майбутньому. Відведіть в профільний гурток, скачайте пізнавальні фільми з цієї теми.

Якщо дитині просто потрібна хороша оцінка?

Можливо, ви пам’ятаєте зі свого дитинства: є предмети, які органічно не подобаються, але гарну оцінку за ним мати все-таки хочеться. Можливо, така ж ситуація у вашої дитини?

Запитайте у нього, що він міг би зробити для того, щоб поліпшити успішність. І це не обов’язково сидіти і зубрити. Написання шпаргалок – прекрасний спосіб запам’ятовування предмета, коли готуєшся контрольної. У наш динамічний час особливо актуально вислів: «Важливо не все знати – важливо знати, де знайти». Учіть дитину працювати з інформацією. Використовувати сучасні ресурси, для отримання знань і відповідей на опитування. Наприклад, ваше чадо не любить читати, а твір за темою твори написати треба. Вихід: зараз є чудова можливість слухати аудіокниги. Чим витрачати час на закиди, запропонуйте дитині таку можливість. І твір буде написано, і нерви і взаємини збережені, і освоєно новий спосіб отримання інформації.

Чи варто переводити в іншу школу?

Важливо розвивати у дитини, та й у себе, улюбленого, комунікабельність та вміння контактувати з різними людьми. Дуже часто в підлітковому віці у дітей порушується взаємозв’язок між їх внутрішніми емоціями і зовнішнім проявом: в міміці, в жестах. Коли ви бачите, що підліток на якусь ваше прохання «скорчив пику», запитаєте чим він незадоволений. Найчастіше діти відповідають що, мовляв, все добре. Тоді в наступних подібних ситуаціях пропонуйте дитині, не змінюючи виразу обличчя, подивитися в дзеркало. Повірте, він буде здивований «невдоволеної перекошеними» свого обличчя! А тепер запропонуйте уявити, що з таким виразом обличчя дитина зустрічає прохання Марії Іванівни не розмовляти на уроці… Запитайте у свого чада, як би він відреагував якби на нього так подивилися … Швидше за все, це буде: злість, роздратування, агресія, образа. На які захочеться відповісти тим же. І якщо ваш школяр це зрозуміє, то напевно почне краще контролювати свої емоції і відносини з учителем покращаться.

А такі підходи до дзеркала у вашій родині стануть моментами веселощів. Правда, вам треба розуміти, що тепер і дитина зможе вас подлавливать в моменти «перекошені обличчя». Будьте до цього готові!