Заздрити недобре, негарно. Заздрити соромно – нас адже так виховували? Але, поклавши руку на серце, заздрість ні-ні, та й постукає в серце, при вигляді нової і дорогої машини сусіда, або при звістці про те, що NN знову поїхали у відпустку на Канари…

«Я дивлюся на цю струнку сучку, яка молодша за мене років на десять, я ненавиджу її, бо відчуваю себе людиною, якій ніколи так не виглядати. Об’єктивно я можу важити не 85 кг, а 65, але я ніколи не схудну, бо я себе так відчуваю».

Для того щоб схуднути треба стати іншою людиною. Заздрити набагато легше.

Заздрість – це не добре і не погано. На мій погляд, заздрість – це сигнальна лампочка, вона привертає увагу до того місця, яке болить. До того місця, в якому я відчуваю себе неспроможним, негідним. Заздрість показує мені, що є над чим попрацювати.

Коли не задоволений не тільки своїм сьогодні, а й перспективою свого розвитку (вага, заробіток, кар’єра), тоді по відношенню до об’єкта заздрості підсвідомо закрадаються думки «мені ніколи не бути на місці цього козла, цієї стерви, цього гада, яким дано, а мені ні».

Приклад: ти – рядовий співробітник фірми, а твій однокласник, з яким ти змагався в школі – Генеральний директор холдингу. Ти програв йому в цьому забігу. Ти програв назавжди, і ти відчуваєш себе неспроможним. Це теж заздрість.

Абсолютно не має значення той факт, що твій рівень життя відповідає твоїм запитам. Що твої діти вчаться в хорошій школі, а дружина любима, відмінно виглядає і добре готує. Навіть заробляй ти більше, і май всі об’єктивні показники кращі, крім одного-єдиного, того, в якому ти по своїх відчуттів не заможний – це може зробити тебе глибоко нещасним, а його негідником і негідником.

Зазвичай всі ці проблеми, почуття, виявляються неусвідомленими. Адже будь-яка нормальна людина розуміє, що ті гади можуть собі дозволити їздити кожен рік на Канари, бо вони негідники і негідники. А я дуже щасливий (а якщо нещасливий, то прав), тому що я – хороший чоловік.

Звучить ірраціонально. Це тому, що ці механізми захисту за замовчуванням не усвідомлюються, так влаштований наш мозок. Якби ми їх усвідомили (і деяким з нас це вдається!), То заздрість поступилася б місце цілеспрямованої перебудові свого життя. Ось тому ніхто такими дурницями не займається. Заздрість – енергетично вигідніше.

Інакше кажучи, заздрити набагато простіше, а працювати над собою складно.

Так що я настійно рекомендую – заздріть! Цим сукам і стервам, цим вертихвісткою і блондинкам, цим самозакоханим самцям і тупим ботанікам, всім тим, кому ні за що ні про що в цьому житті так легко все дається. А вони нехай заздрять вам, таким гордим і правильним, повним власної гідності і моральної чистоти.

Не те щоб це зробило вас багатшими (стрункішою, щасливіше), але це додає такий переконливий сенс всьому вашому існуванню.